Малишківці в проєкті "Єдині": Єлизавета Кобилянська

Продовжуємо опитувати наших Малишок у "Єдиних". Сьогодні на запитання відповіла сонячна Єлизавета Кобилянська - студентка-другокурсниця, координаторка розмовних клубів онлайн.

Яка твоя посада в «Єдиних»?

Я координаторка онлайн розмовних клубів. З вересня повністю поринула в цей процес, зараз працюємо з дівчатами, які мені допомагають з технічною підтримкою, покращуємо свої навички, набираємося досвіду. 

Як виникло бажання прийти в цей проєкт? З чого все починалось?

Я була в Польщі з постійною думкою про те, що роблю занадто мало для перемоги, бо і так далеко від дому. Потім побачила, що починається проєкт «Єдині», і подумала: «От! Це воно!» Хоча я до цього також брала участь в «Навчай українською» ще до повномаштабного вторгнення, також проводила розмовні клуби.

Чому саме волонтерський проєкт, адже на цьому можна заробляти гроші?

Гроші — найменше, що цікавило мене в той час. Для мене було головне — допомогти людям, допомогти зрозуміти, чому вони переходять, важливість цього кроку, полегшити їм процес повернення до рідного.

Який найяскравіший момент у твоїй роботі?

Форум «Українська – мова перемоги»! Це була дуже важлива для мене подія, я вперше взагалі в такому задіяна, тому це було щось вау, не описати словами. Але, якщо брати щось більш постійне, то це учасники розмовного клубу. Під час блекаутів (а онлайн розмовні клуби повністю пов‘язані з інтернетом та світлом) люди продовжували заходити, модераторки – шукати вихід, я також намагалася зловити краплю інтернету, аби вдалося виконати задачі. Пам‘ятаю, одна з учасниць каже: «Оце в нас щойно розбомбили вишку Київстар, я збігала купила сім-картку Водафон, аби доєднатися до розмовного клубу». Цей проєкт – це щось набагато більше, ніж просто допомога в переході на українську.

Що найлегше і найскладніше у твоїй роботі?

Найлегше — наші традиційні наради відділу. Вони проходять так невимушено, наче з подругами в кав‘ярні, не боїшся розповісти про якісь проблеми чи твої помилки, бо знаєш, що буде підтримка і допомога. Найважче — початок кожного курсу: знайти модераторок, підлаштувати розмовні клуби, аби були зручні модераторці, учасникам та технічній підтримці.

Але загалом, це не так складно, коли всі процеси налагоджені.

Що ти можеш побажати людям, які хочуть стати частинкою цього проєкту?

Дуже багато терпіння та розуміння, працювати з людьми — це ще той виклик, але це також приносить багацько задоволення.