Малишківці в проєкті "Єдині": Ольга Оробець
Ольга Оробець – студентка 2 курсу, талановита, натхненна, щира людина, яка стійко тримає мовний фронт разом зі своїми колегами й водночас друзями з проєкту. Вона також поділилась своїм досвідом роботи в «Єдиних».
Яка твоя посада в «Єдиних»?
Моя посада – координаторка розмовних клубів наживо на Одещині. Але починала свій шлях тут як модератор чатів, а потім і розмовних клубів у Києві та Одесі. У мої обов'язки входить пошук локацій, співпраця з міськрадами і цікавими ГО чи БФ, розміщення реклами і комунікація з учасниками.
Як виникло бажання прийти в цей проєкт? З чого все починалося?
На початку повномасштабного вторгнення я опинилася за 800 км від дому, було дуже тяжко морально. Хотіла робити свій вклад у перемогу, але робити це якісно. Варто згадати, що до повномаштабного вторгнення у Києві був проєкт «РозМОВляю» з розмовними клубами для діток та їх батьків, але після 24 лютого, ми його зупинили. Отож, коли з'явилася можливість повернутися у цю сферу, аби допомагати українцям повернутися до автентичного, я з радістю долучилася.
Чому саме волонтерський проєкт, адже на цьому можна заробляти гроші?
По-перше, зараз надважкий час і ми маємо гуртуватися, єднатися у взаємодопомозі один одному. Я не маю на меті "заробляти" на цій допомозі, а робити від щирого серця і нести це людям. По-друге, досвід – безцінна штука. До речі, так само як і люди. Найголовніше, це саморозвиток й особистісний ріст – це багато чого вирішує в житті. Згадаймо, коли ми ширяємо просторами інтернету в пошуках цікавої роботи, усюди бачимо вимогу "досвід" і "комунікативність" дуже круто, коли ти це справді маєш.
Який найяскравіший момент у твоїй роботі?
Моя робота дуже і дуже барвиста, якщо так можна сказати. Але таки найяскравіший момент – це палаючі цікавістю і захопленням очі учнів, це їхні чарівні, щирі, надзвичайно емоційні відгуки. Ніколи не забуду одну студентку з онлайн-групи. Пані Марина з Америки, яка прокидалася о 5-6 ранку в неділю, щоб долучитися до нашого розмовного клубу. Неймовірна жінка. Досі дружимо у ФБ.
Що найлегше і найскладніше у твоїй роботі?
Найлегше це працювати з ГО та установами, які справді зацікавлені у співпраці та наших курсах, а не ті, яким сказали "зверху". Тоді виходить дуже плідна робота і чудовий результат. Щодо найскладнішого, то це, певне, залучення модераторів кожного курсу. На жаль, не всі готові на волонтерських безоплатних засадах працювати місяцями. Тому щоразу треба шукати в містах усе нові і нові кадри.
Що ти можеш побажати людям, які хочуть стати частинкою цього проєкту?
Не втрачайте надію, навіть як щось не виходить. Врешті, ви будете горді за свій пророблений шлях, а учні безумовно будуть Вам безмежно вдячні. Терпіння, смирення і наснаги. Тримаємо свій мовний фронт і наближаємо перемогу. Єдині в мові – єдині в боротьбі!