Сплав Дністром у колі однодумців

Раділи, насолоджувались, сплавлялися, запам'ятовували та жили максимально активне життя. Усього за три дні команда, сформована ще більше року тому, по-справжньому об'єдналася. Зустріч у форматі сплаву-ретриту відбулася завдяки реалізації Всеукраїнської акції «Навчай українською» за підтримки Міністерства молоді та спорту України, ДУ «Всеукраїнського молодіжного центру», Громадської організації «Українська гуманітарна платформа», Відділу національно-патріотичного виховання Мінмолодьспорту, Спілки Захисників України. Завдяки організаторам поїздки наші туристи/ки помістили до скарбнички спогадів іще один – цінний, емоційний та натхненний.

Наші Малишки, котрі є важливими помічниками руху "Єдині", також добре провели час у колі однодумців, познайомилися ближче з тими, кого бачили лише на екранах ґаджетів й відпочили, закарбувавши в пам'яті приємні, а інколи й ризиковані, моменти на річці Дністер, у печері "Млинки", в Червоногородському (Нирковому) замку, біля Джуринського водоспаду, під час довгого перебування під палким сонцем, на цікавезних пізнавальних тренінгах тощо.

Двоє наших талановитих студенток поділилися враженнями про подорож.

Маргарита Самойлюк - студентка 205-ФУА, координаторка розмовних клубів проєкту "Єдині" в Києві: «Цікаво, що ми разом пропрацювали багато місяців, а більшість людей з нашої команди тільки під час поїздки побачили та дізналися, хто який вигляд має! Тепер це додає більшої впевненості та розуміння з ким ми пліч-о-пліч розвиваємо українську мову. Я точно не була осторонь, адже хотілося з усіма поговорити, набратися досвіду, дізнатися щось цікаве тощо, хоча я така людина, яка боїться знайомств та нового оточення і набагато спокійніша, коли поряд є рідна та знайома людина (за ці декілька днів разом усі стали для мене такими). Хотіла виокремити щось, що сподобалося найбільше, але це дуже важко ... Однозначно сплав та печери незабутні - то любов. За цей час я зрозуміла, що ми дихаємо однією справою та заради неї готові працювати, працювати і ще раз працювати. Готові генерувати ідеї та розвиватися. Зрозуміла, що немає когось зайвого, а всі на своїх місцях і сумлінно виконують свою роботу, яка важлива для інших людей та нашої держави».

Ліза Кобилянська - студентка 205-ФУА, координаторка розмовних клубів проєкту "Єдині" онлайн: «Ці три дні були для мене як цілий тиждень, якщо не місяць. Я вперше зрозуміла, що таке плакати від щастя. Мене переповнювали радість та гордість, що я є частиною цього всього дійства. Досі з хвилюванням намагаюся описати те, як ми провели час. Я дуже багато знайомилася з новими людьми. Тренінги та тренерка дуже сприяли тому, аби всі зблизилися та здружилися. Декого з проєкту рада була бачити вдруге, але більшість я зустріла вперше, тому це була одна з найбільш захопливих подій у моєму житті. Я зрозуміла, наскільки для мене важлива команда, як я люблю бути її частиною, отримувати підтримку та підтримувати, деколи чути критику, та загалом відчувати свою важливість й усвідомлювати свою присутність тут. Під час цієї зустрічі я збагнула, що онлайн-проєкти — це дуже круто, але надважливо побачитися з людьми, з якими працюєш, обійнятися та довго-довго розмовляти в колі однодумців».

Дякуємо всім, хто долучився до творення спільних спогадів. Дякуємо ЗСУ за можливість пізнавати нове.

Ольга Кузнєцова, активістка факультету