Документальний фільм "Соловей співає. Доки голос має""

87150234 567021960551858 1184361300868726784 o

Соловей співає. Доки голос має

Російська мова в транспорті, громадських закладах і навіть на телебаченні. Очевидцем суто російських діалогів у Києві (і не тільки) був кожен. Адже в нас не заборонено, адже ми в демократичній країні живемо, адже «какая разница?», адже «мне мова не нужна».

 

Саме проблему функціонування української мови в Україні було порушено в документальному фільмі «Соловей співає. Доки голос має». Стрічку виготовлено громадською організацією «Всесвітній день вишиванки». А 25 лютого 2020 року студенти факультету української філології імені Андрія Малишка змогли переглянути її в актовій залі гуманітарного корпусу.

Цей фільм – нова хвиля документалістики. Без типових закадрових суб’єктивних слів, без повторювання загальновідомих фраз, без нав’язування. Українську мову і її розвиток творці фільму зіставили з іншими мовами, які теж були на межі зникнення. Подолавши складний маршрут, який пролягав не лише Україною, але й Білоруссю, Ізраїлем, США та Великою Британією, було досліджено основні питання сучасного стану української мови.

Творча група у складі Лесі Воронюк, Сергія Кримського, покійного Олексія Долі, Сергія Мартинова, Анастасії Федченко, Демида Єлізарова, Валентина Грінберга, Олександра Ткачука, Романа Гоменюка, Дениса Костандова, Дениса Олейніка та інших працювала над фільмом із 2017 року.
Режисер метру Сергій Кримський розповідає: «Ми проводимо рекламу в школах, ЗВО. Віримо, що фільм зможе стати фестивальним. Але зараз ми хочемо донести інформацію – мова є важливою складовою існування нації. Не знаю, чи фільм вплине на всіх, але впевнений, що хтось зробить висновки і буде поширювати українську мову».

Сьогодні стрічка справила враження на кожного. Глядачі невтомно аплодували після перегляду фільму, дехто довго не міг впоратися з емоціями. Декан факультету української філології Висоцький Анатолій Васильович зізнався: «Вражають персонажі фільму. Особливо історія таксиста про масові побиття у 80-х тих, хто розмовляв українською. Я був очевидцем цього, тому запевняю, що таке було. Та ви і самі чули це. Звісно, є деякі суперечливі моменти. На мою думку, варто було б додати трошки більше історичних фактів, крім згадки пам’яток Софії Київської. Але фільм зачіпає. Стає зрозуміло, що ми повинні поволі повертати мову».

Фото Юлії Березовської.

Стаття Дарії Шерстюк.

P.S. Велика різниця, якою мовою спілкуватися! Дякуємо за те, що сьогодні кожен із нас мав можливість переглянути цю унікальну стрічку. Будьмо гідними нашої мови, держави і тих, хто за неї боровся, бореться і буде виборювати!

Софія Денисюк,

голова Студентського парламенту факультетуDSC 0948DSC 0953DSC 0960DSC 1048DSC 1049DSC 1052DSC 1053DSC 1054DSC 1062DSC 1064DSC 1068DSC 1069DSC 1086