Чарівні куточки Західної України

Студенти Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка відвідали чарівні куточки Західної України

У перші дні листопада студентам Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка випала нагода відвідати чарівні куточки Західної України.

Передусім ми відвідали Свято-Успенську Почаївську лавру – одну з найбільших православних святинь України, де були присутні на службі, під час якої спускали ікону Божої Матері. У храмі відчуваєш живильну енергію, спокій на душі і захоплення від всього, що нас оточувало.

Після Свято-Успенської лаври ми вирушили до одного з найпрекрасніших міст Європи – Львова, де нас зустрів екскурсовод Андрій Орестович, який познайомив нас передусім з історією заснування міста, походженням його назви та з найвизначнішими місцями. Після ознайомлення зі Львовом ми можемо сказати, що це місто, яке зачаровує з першого погляду. Кожна вуличка Львова наповнена стародавнім шармом, ароматами кави, духом романтики і архітектурною довершеністю. Кожен його елемент приховує цікаві історії та загадкові легенди. Львів – це культурна столиця України, він неповторний та незмінний. Це місто, яке "охороняють" кам'яні благородні леви та яке змусить Вас повірити в мрію. Загадковості Львова немає меж.

Наступним пунктом нашої подорожі було село Колочава Межигірського району Закарпатської області, де розміщена навчально-оздоровча база відпочинку НПУ імені М.П. Драгоманова. Єдина можливість потрапити до бази – через гірську річку (притоку Тереблі Колочавку), через підвісний міст довжиною близько 30 метрів. Там ми співали пісень, танцювали, частувалися борщем з бараниною та смакували закарпатський узвар із цілющих трав. Приємним було знайомство із корінним жителем с.Колочави Володимиром, який заспівав пісню про своє рідне село, перлину Закарпаття, та розповідав старі легенди гуцульщини.
Наступного дня ми своєю маленькою командою вирушили на одне з найвідоміших озер України – Синевир, яке єв списку «Семи чудес України». Озеро розміщене на висоті 988 м над рівнем моря. Дорога до нього завдовжки 1.5 км, крута та звивиста і під силу лише самим наполегливим.

І на завершення нашої поїздки ми побували вмузеї «Старе село», яке є трьохсотрічною історією побуту місцевих жителів. Там представленні пам’ятки культури різних часів та різних верств населення. А потім на нас чекав музей «Колочавська вузькоколійка» – єдиний на Закарпатті музей історії залізниці. Там можна побачити раритетний паровоз, що складається з ешелону та десяти вагонів, який працює й досі.
На відвідинах цього музею наша поїздка-відпочинок закінчилася. Незважаючи на те, що дорога була важкою та довгою, ми насолодилися найкращими куточками природи Закарпаття, відпочили духовно і морально та отримали максимальне задоволення від подорожі.

Тетяна Карагодіна,

студентка 207-вс групи