Виставка робіт М.Пимоненка в Києві
Щедра й невичерпно родюча українська земля подарувала вселюдському сузір"ю геніїв невгасимого Миколу Пимоненка. Як художник він займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. В цьому переконалась 105 УР група за невеликий час екскурсії, перебуваючи в Національному художньому музеї України,що представляє виставковий проект робіт митця з нагоди 150-річчя із дня його народження.
Народився у Києві 1862 року в родині майстра іконопису. Батько – Корнилій Данилович Пимоненко, споруджував вівтарі й розписував церкви, син часто допомагав йому, розводячи фарбу. Навчався у Київській рисувальній школі. Учень відомих українських художників : М. Мурашка, Й. Будкевича, Х. Платонова. Його екзаменаційні роботи були надіслані до Петербурзької Імператорської академії мистецтв. Навчався в Петербурзькій Академії художеств. Нагороджений двома малими та однією великою срібними медалями Петербурзької Академії художеств.
Повернувшись до Києва, викладав у Рисувальній школі М. Мурашка, Київському політехнічному інституті, Київському художньому училищі.
У 1891 році отримав звання почесного вільного общника Академії мистецтв. З 1899 року і до кінця життя — дійсний член Товариства пересувних художніх виставок. Член Товариства мюнхенських художників і Паризького інтернаціонального союзу мистецтв та літератури.У 1904 році Рада Імператорської Академії мистецтв «за известность на художественном поприще» присвоїла Миколі Пимоненку звання академіка живопису.
Був одружений з донькою академіка живопису Володимира Донатовича Орловського. Познайомився з нею в майстерні, коли вона частенько заходила навідати батька. З дружиною і дітьми проживав в окремому флігелі, побудованому в Києві на території садиби В.Орловського (садиба по вул. Гоголівській, 28 збереглася дотепер, нині про її колишніх мешканців сповіщає меморіальна дошка). Помер у березні 1912 року. Похований на Лук'янівському цвинтарі в Києві.
Малярська спадщина Пимоненка налічує понад тисячу робіт, серед яких кілька сотень закінчених живописних полотен.
На виставці представленно роботи зібрані з музейних колекцій Харкова, Львова, Донецька, Запоріжжя, Дніпропетровська, Сум, Луганська, Сімферополя, Алупки, а також твори з київських приватних колекцій.
Пимоненко був художником-реалістом, тому не дивно, що в його спадщині є багато портретів рідних йому людей: жінки Олександри, дітей, Орловського, Мурашка та інших.
Студентів найбільше вразив контраст між двома полотнами із зображенням квіткарок: на першій картині зображена дівчина весела, охайна, на фоні живого, яскравого міста; на іншому- сумна, самотня. Можна здогадатись, що вона приїхала з села в місто, де не може знайти рідної собі душі, тому й ховається, спостерігаючи за людьми.
Автор добре відчуває кольори, завдяки чому чудово передає емоції і події. «Перед грозою» передає контраст чорного грозового неба і останнього променя сонця, до якого жене дівчина худобу. Чудово передані емоції дівчини, яка боїться не встигнути дістатись дому до початку грози.
Митця цікавили українські традиції, побут. Наслідком цього є роботи «Вечоріє», «Жнива в Україні», «Великодня утреня», «Свати», «Різдвяні ворожіння», «Страсний четвер» та інші.
Творчий внесок М. Пимоненка на стільки великий, що його тяжко оцінити, переконатися в цьому ви зможете, відвідавши його виставку. 105 ур група рекомендує.
