120-річчя від дня народження О. Довженка
Вічний Дід чи мистецька авантюра О.Довженка
10 вересня українці святкували 120-річчя від дня народження відомого українського письменника, режисера Олександра Довженка, а в Музеї історії міста Києва відбувся перегляд фільму «ЗВЕНИГОРА», що є першою частиною трилогії («Звенигора», «Арсенал», «Земля»). Також була нагода поспілкуватися з Ларисою Іванівною Брюховецькою, заслуженим працівником культури України, старшим викладачем кафедри культурології Національного університету «Києво-Могилянська академія» та головним редактором журналу «Кіно-Театр». Студенти 3 курсу Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка навідалися до Музею історії міста Києва.
Фільм «ЗВЕНИГОРА» був загадкою для режисерів-філософів через можливість керувати простором і часом. Сценарій фільму написав Юртик, (псевдонім Юрія Тютюника), будучи редактором ВУФКУ. Цей сценарій був на Одеській кінофабриці у 1926 р. і, на жаль, не викликав ніякого захоплення в режисерів. Тоді І. Перестіані сказав, що це нісенітниця і навіть не варто його знімати, але О.Довженко не погодився і сказав: «Я беру цю нісенітницю і буду знімати». Фільм був знятий за 100 днів, а точніше «проспіваний» і вперше його показано в Києві в жовтні 1927 року. На цьому показі був французький кінокритик Леон Мусінак. Подивишись цей фільм, він сказав: «…З тих фільмів, що я бачив, особливе враження справила на мене робота режисера О. Довженка – «Звенигора». Ця робота гарно задумана й добре скомпонована… Це добра робота. Вона як суцільний механізм, з неї не можна викинути ні одної частки і нічого не можна додати, щоб не порушити конструкції й руху…». «Звенигора», показана в Парижі, одразу завоює добру репутацію ВУФКУ у Франції . У Москві після перегляду 23 грудня Сергій Ейзенштейн взявся писати статтю, яку назвав «Червоний Гофман». С. Ейзенштейн написав: «О.Довженко розвивав традицію геніального українця Миколи Гоголя, тобто показував реальність не прямо, а в образному перетворенні, що для кіно було новаторством». Для критиків того часу,коли фільм вийшов, було ствердження поступу більшовицького, поступу радянської влади, яка нарешті знайшла скарб в українській землі – це побудова нового суспільства та символ «вічного діда» - самої України.
Олександр Довженко змусив мислити екран, він промовляв тою реальністю. Це був космос української людини, української дійсності. Сам автор казав: «Нічого страшного, що мій фільм не розуміють, я тоді вважав себе професором математики». Його завданням було змусити мислити глядача, дивлячись цей фільм.
«Звенигора» справді може вразити, тим паче він дуже актуальний і на сьогодні. Бо він наш-український. І, як сказала Л.І. Брюховецька: «Україна - це птах Фенікс. Цей народ відроджується, і я вірю, що сьогодні все буде добре, я вірю в силу та розум молодого покоління за те, що вони будують Україну, принаймні такою, як мріяв О.Довженко, тільки зовсім не більшовицьку. О. Довженко дав нам багато у вимірі мистецькому, філософському, світоглядному. Ми вшановуємо його, і я думаю, що наступні покоління будуть дивитися його фільми тому, що в них закладена вся наша історія».
Ганна Антохіна,
студентка 302-уа групи
