У бібліотеці А.Малишка
13 листопада 2013 року дружня родина 2 курсу Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка НПУ імені Драгоманова відвідала бібліотеку імені А. Малишка, яка вже давно стала прикрасою Дніпровського району м.Києва. А приводом для цього стала річниця з Дня народження Андрія Малишка –101 рік назад світ відкрив ще один діамант в спадщині української літератури. Студентство щиро привітало почесного гостя зустрічі – О.В. Артюшенко. Наступила тиша – спокійна та невимушена розповідь розлилася у стінах бібліотеки.
Андрій Малишко – постать надзвичайно цікава та багатогранна. Майбутній поет народився 14 листопада 1912 р. в м. Обухів Київської області в багатодітній сім'ї сільського шевця. Потяг до творчості в Андрія прокинувся дуже рано і мав своєрідний характер. Перші друковані вірші А.Малишка побачили світ на сторінках журналу «Молодий більшовик». Потім з'являється колективна збірка трьох авторів — «Дружба» (1935), і вже наступного року виходить книжка віршів «Батьківщина», що засвідчила неабиякий талант молодого поета. Наступні збірки — «Лірика», «З книги життя» (1938), «Народження синів» (1939) та інші — стали щабелями помітного творчого зростання.. Проте апофеозом Малишкових поезій стала «Рідна мати моя» («Пісня про рушник»), яка набувши великої популярності, стала народною піснею. Мелодія «Пісні про рушник» була така милозвучна, що асоціація ЮНЕСКО визнала її «Піснею тисячоліття». Любов до рідної неньки була воістину і суттю його мислення. Розмова з матір'ю, не вголос, але всюди, де випадають поетові хвилини творчої самоти,— одна з форм життя Малишкової душі. Окрім прямого значення, образ матері може виступати в його творах у ролі символу рідної землі чи Батьківщини в цілому. Навіть коли поету довелося пройти жорстокий час війни, на питання «Що зберегло ваше життя?», - Малишко з впевненістю відповідав: «Мамина сорочка» .
О.В. Артюшенко згадувала, що А. Малишко пісню любив із самого дитинства, ніколи з нею не розлучався, саме вона надихала його на створення поезій, які він часто писав, уже вчуваючи чарівну мелодію. Мати поетова, Ївга Базилиха , як її звали «по-вулишному», чудово співала. Свій талант вона й передал синові. Співвітчизники Андрія стверджують, що поет знав і, крім того, виконував багато народних пісень. «Ні Майборода, ні Рильський, - ніхто не міг його переспівати», - стверджує Артюшенко. У своїй творчості поет часто звертався до «Кобзаря», який, до речі, знав майже напам'ять. Шевченків «Кобзар» був для Малишка невичерпним джерелом його творчості.
О.В. Артюшенко порадила нам фільм, знятий каналом УТ – 1- «Андрій Малишко. Мистецтво залишатися собою». Перегляд цього фільму допоможе нам розкрити усю сутність життя і творчості А.Малишка.
На завершення п. Артюшенко сказала нам напутні слова, які напряму пов’язані з життям самого Андрія Малишка: «Потрібно жити зараз так, аби потім не пік сором, аби не було необхідності приховувати якісь сторінки свого життя. Життя прожити – не поле перейти».
