Як українознавці відпочивати ходили…

 Якщо ви втомились від буденної рутини, постійного психологічного навантаження та міського галасу, то ви читаєте правильне повідомлення. Якщо немає часу їхати на далекі моря або у село до бабусі, але хочеться відпочити, то вихід знайдено. І знайшла його група відчайдушних українознавців. Не виїжджаючи із міста, ми мали змогу посидіти у вишневому саду під старою хатиною із солом’яною стріхою, помилуватись озером та його жителями, побачити старовинну козацьку церкву та майдан, а також насолодитись звуками жителів хліву, як би це дивно не звучало. Не думайте, це не витвір нашої уяви, це правда. Усе це ми побачили у «Мамаєвій Слободі», що знаходиться майже у центрі Києва за адресою вул. Донця, 2.

Цікавими та вражаючими були оглядини української хати, де вивчене давно теоретично, ми змогли наглядно оцінити. У Мамаєвій Слободі неподалік від церкви серед невеликого поля пшениці видно вітряк – символ мирної хліборобської України. Далі над двома покритими очеретом, лілеями та лататтям озерами розташовуються садиби титаря, козаків-джур, козацького старшини, коваля із кузнею, гончаря із гончарною майстернею, ворожки, шинок єврея- крамаря, а також пасіка та водяний млин. Садиби складаються з різних за своїм господарським призначенням споруд: це комори, повітки, стайні, льохи, хліви, клуні, возовні тощо. Цей традиційний український краєвид доповнюється базарним майданом, управою та козацькою залогою.

Загалом  Мамаєва Слобода залишила неймовірні враження. Хочеться повертатися сюди знову і знову, оскільки це місце, де можна відпочити від усіх проблем та заодно духовно збагатитись, долучитись до історії і життя наших предків.

                                                                              Віталіна Хода, студентка 401-уу групи