Біографія проф. В.О. Жадька

БІОГРАФІЯ

Жадько Віктор Олексійович (16.02.1952, с. Іваньки, Маньківського р-ну Черкаської обл.) – письменник, вчений, некрополезнавець, краєзнавець, видавець, журналіст, доктор філософських наук, професор, академік Академії Вищої освіти України, Заслужений працівник освіти України (2007), Відмінник столичної освіти (2012).  Нині – радник Міністра культури України (2010), завідувач кафедри журналістики Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Член Національної Спілки журналістів України (1978), член Національної Спілки письменників України  (2000), член Національної Спілки краєзнавців України (2010). Лауреат премій: імені М. Аркаса (2002), Міжнародної премії імені Д. Нитченка (2005), імені  І. Огієнка (2007), імені М. Максимовича (2008),  мистецької премії «Київ» (2011; номінація «Журналістика», імені А. Москаленка), Міжнародного культурно-наукового фонду Тараса Шевченка  «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» (2012).

Після закінчення середньої школи (1969) працював токарем, водієм. У 1970-1972 рр. служив у війську. Закінчив філологічний факультет Миколаївського педагогічного ін-ту імені В. Бєлінського (1976), відділення журналістики та партійної роботи  ВПШ при ЦК КПУ (1981), Академію суспільних наук у Москві (1983).

Працював на партійній роботі, у миколаївських газетах «Ленінське плем’я» (1976) та «Прапор  Жовтня» (1977), Жовтневому РК КПУ Жовтневого р-ну Миколаївської області (1984), редактором  журналу «Україна» (1986), доцентом кафедри суспільних наук Центрального Інституту вдосконалення вчителів (1990), доцентом кафедри журналістської майстерності та редакційно-видавничої справи факультету журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка (1991-1996), доцентом кафедри Міжнародної  інформації Інституту міжнародних відносин (1996-1999) Київського університету ім. Тараса Шевченка, завідувачем кафедри масової комунікації Міжнародного університету фінансів (2000), завідувачем кафедри журналістики Інституту української філології НПУ імені                  М. П. Драгоманова (з 2005).

Тема кандидатської дисертації: «Молодіжна преса як засіб морального виховання молоді» (1983). Тема докторської дисертації: «Історична пам’ять у системі духовного світу особистості сучасного українського соціуму (соціально-філософський аналіз)» (2007).

Напрями наукової роботи: науково-теоретичне обґрунтування ролі ЗМІ в утвердженні державності та роль історичної пам’яті у формуванні духовності особистості, політична і правова культура особистості, некрополезнавство, краєзнавство. Член двох Спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій, член редколегій фахових видань «Гілея» та «Соціальна психологія», історичного та культурологічного  журналів «Пам’ять століть», «Духовні студії», «Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури». 

Автор понад 200 наукових, навчальних праць та 15 художніх книг. Основні праці: «Узбереги Божої ріки. Історичний довідник Миколаївщини» (К., 2003); навчальний посібник «Основи журналістики та редакційно-видавничої роботи» (К., 2006); «Маньківщина. Не забуваймо рідного порогу» (К., 2006); «Український некрополь» (К., 2006); «У пам’яті Києва: Історичний довідник» (К., 2007); монографія «Історична пам’ять у системі духовного світу особистості сучасного українського соціуму (соціально-філософський аналіз)»  (К., 2007); науково-художнє видання у двох томах «Микола Аркас» (К., 2008); «Некрополь на Байковій горі» (К., 2009); повість-роздум «Сповідь розп’ятої душі» (К., 2009); універсальна енциклопедія «Черкащина» (К., 2010, упорядник); повість-хроніка «Іду за Кобзарем: від Києва до Канева» (К., 2010); навчальний посібник «Журналістика та редакторська майстерність» (К.,2012); роман-сповідь «Кирило Осьмак. Заповідаю Вам Україну» (К., 2012).