Я не хочу більше жити чужими життями (Степан Процюк)
23 квітня до Інституту української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка завітав сучасний український письменник Степан Процюк. Після тривалого затишшя філологи відновили традицію зустрічей з відомими українцями.
«Можу говорити про все», – одразу заявив пан Процюк, але розмову все ж почав з розповіді про себе.
Письменник згадував молоді літа, коли в нього перед аудиторією «тремтіли коліна», часи участі в гуртку «Нова генерація» та перші твори пера. Письменник не приховував того, що часто проводить презентації та цікавиться рентабельністю своїх книг: «Я нічого не граю і не вдаю. Мені не байдуже».
Далі мова йшла про книжки. Степан Васильович захопив з собою три біографії – Василя Стефаника, Володимира Винниченка та Архипа Тесленка. Ідея виникла з власної цікавості до цих постатей та складності задачі.
Пан Процюк говорив про меншовартісне ставлення українців до письменників, а потім читав уривки зі своїх романів. Під руку майстра потрапив твір про Володимира Винниченка. Ніби іноземний класик письменник змінив одні окуляри іншими та почав декламувати. Рідний текст набував щирого та істинного значення в устах свого автора. Увесь час прочитання ніби магічно в аудиторії відчинялися двері.
Біографічні романи давалися автору непросто. Для розуміння емоційного стану та погляду на життя того чи іншого письменника чоловік працював з величезною кількістю матеріалів: листів, щоденників. Але більше автор не планує писати біографії. Принаймні поки що: «Я більше не хочу жити чужими життями». Письменник, який не палить, під час написання романів брався за цигарки, шукаючи стимулятор. Найбільше викурив під час роботи над книгою про Архипа Тесленка.
Степан Васильович спокійно ставиться до виправлень редактора та критики, намагається з усього винести користь та поповнити життєвий досвід. Відновити ж запал до написання може навіть цікавий контракт з видавництвом.
Підсумок зустрічі підвів сам пан Процюк словами: «Це була непогана розмова. Сподіваюся, що ми продовжимо наше спілкування через книги».
Що ж, приступаємо до читання!
Векуа Софіко,
студентка 4 курсу
ІУФ та ЛТ імені Андрія Малишка
